Головна > Україна й Світ > Геополітика > Сирійський конфлікт та війна в Україні: як географічно неблизькі події виявились вкрай схожими та подібними

Сирійський конфлікт та війна в Україні: як географічно неблизькі події виявились вкрай схожими та подібними

Аднаном Ківанов

Сучасні війни, як правило, є не лише протистоянням військової техніки, набагато частіше мова йде в першу чергу про так звані гібридні конфлікти, за яких обидві сторони застосовують не лише фізичні ресурси, але й намагаються вплинути на психологічний та комунікаційний рівні противника.

Про сирійський конфлікт та війну на сході України проговорено та написано чимало, однак ще жодного разу у публічному просторі ці дві трагічні ситуації не намагались порівняти та зіставити між собою у надії знайти спільні відповіді та шляхи вирішення проблеми.

Уперше це вдалось зробити на міжнародній конференції, організованій найкрупнішим арабським інвестором в Україні Аднаном Ківанов та українським англомовним виданням Kyiv Post.

“Як повернути мир до Сирії та України” – над цим питанням дипломати, посли, аналітики, дослідники та волонтери розмірковували протягом шести годин.

Спікерами на конференції виступили голова представництва Європейського Союзу Хюг Мінгареллі, Посол Германії в Україні Ернст Райхель, посол Туреччини в Україні Йонет Д. Тезель, представник Сирійської національної коаліції Хусейн Саббах, науковий співробітник Інституту глобальної публічної політики та редактор Syria in Context Тобіас Шнайдер та інші.

На початку зустрічі за запрошенням головного редактора видання Kyiv Post Браяна Боннера до учасників звернувся новий власник видання, мільярдер Аднан Ківан.

Він відомий тим, що володіє будівельною компанією Kadorr group, будує термінали з переробки зерна для країн арабського світу, підприємства зможуть опрацьовувати понад 10 млн тонн на рік.

Комерційна нерухомість, якою володіє Аднан Ківан тільки в Україні, оцінюється у 800 млн доларів (це переважно бізнес-центри, торгівельні центри, рекреаційні та готельні комплекси, тощо). Відомий Аднан Ківан і меценатством: він подарував одеситам сучасну лікарню швидкої допомоги, на його кошти був побудований Арабський культурний центр.

За його словами, у сирійському конфлікті та російсько-українській війні дійсно є спільні моменти, однак у дечому Україна все ж продемонструвала кращий рівень готовності.

“Всі розуміють, наскільки складною є ситуація в Сирії. Тільки подумайте, число загиблих складає близько 600 000 осіб, більш ніж 1,5 млн поранених та ще 12 млн людей, які набули статусу біженців. Це дійсно велика трагедія, однак я вірю, що наша перемога наступить зовсім скоро. Ситуація в Україні також є складною, однак менш катастрофічно. Мене запитали, навіщо поєднувати ці два питання. Відповідь доволі проста: у них однакова суть. Однак Сирія зазнала набагато більших втрат. Чому так? Бо в Україні з перших днів населення, армія та президент знайшли можливості та сили об’єднатися проти агресії. Диктатура Сирії у свій час не дозволила зробити подібного. Тому варто розуміти, що державу, яка об’єдналася, перемогти неможливо”, – зазначив Аднан Ківан.

Сама конференція складалася з трьох частин, відповідно до теми дискусії. Спершу експерти обговорювали питання Російського втручання в обидва конфлікти, далі у фокусі уваги опинились шляхи запобігання гуманітарній катастрофі, а на завершення посли Турції, Німеччини та Європейського союзу спробували підсумувати: якими все ж мають бути кроки до міцного миру.

За словами Тобіаса Шнайдера, наукового співробітника Інституту глобальної публічної політики та редактора Syria in Context, конфлікт у Сирії розпочинався як звичайне громадянське постання, яке під тиском різних факторів перетворилось на збройне протистояння. Не обійшлось у цій ситуації і без втручання російської влади.

“Спочатку все відбулось як типове громадянське повстання через економічні, релігійні та соціальні проблеми. Згодом воно перетворилось швидше на насильство, у 2013-2014 рр вже відкрито казали про війну, а у 2015 році приєдналися і міжнародні гравці. США, до прикладу, звернули увагу на сирійський конфлікт лише після того, як він потрапив до провідних позицій в міжнародному рейтингу.

Сирійська армія спочатку почала розпадатись, потім відбулись певні структурні зміни, спроби наростити потужність. Уже влітку 2015 року сирійці декілька разів зазнали поразки у центральній частині країни. Армію загнали у глухий кут. І коли вже відбулось залучення Ірану та Росію, це повністю трансформувало природу конфлікту. Насамперед, дипломатичну. Відтоді ніхто не намагався скинути діючий режим, Штати від цієї ідеї відвадили. Так Росія стала центром конфлікту”, – пояснив Тобіас Шнайдер.

Власну оцінку діям Росії в Сирії дав директор Арабського центру досліджень Салем Кавакібі.

“Путіну потрібна війна, без неї він втратить власний авторитет та свою владу”, – переконаний експерт.

Обговорюючи сирійський конфлікт фахівці зійшлись і на тому, що чимало чого спільного ця ситуація має з війною в Україні. Зокрема Христина Добровольська, дослідниця волонтерського проекту InformNapalm вважає, що ці війни мають багато спільного.

“В Донбасі воювали росіяни, які сьогодні беруть активну участь у війні в Сирії. За нашими підрахунками, до військових дій долучилися близько 20 різних підрозділів російської армії. Також слід згадати і про російських найманців, яких на батьківщині називають “приватними військовими кампаніями”. А щодо фінансування Росією цих конфліктів, треба додати, що гроші йдуть не з кишені Путіна та його друзів, а з гаманців звичайних платників податків. Головна мета Кремля – це збагатитися на війні”, – запевнила волонтерка.

Однак не лише матеріальна складова може цікавити владу РФ в обох війнах. За словами Вадима Скібіцького, заступника начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Росія прагне контролювати якомога більше територій, впливати на різні країни, зокрема і на членів НАТО.

“Путін хоче створити реальну військову присутність всюди, розгорнути більш активну військову діяльність, таким чином створивши важелі впливу на інші держави. Саме тому на цій конференції ми говоримо в тому числі і про російську присутність”, – пояснив Скібіцький.

Переходячи до питання запобігання гуманітарним катастрофам, спікери конференції практично одностайно погодились, що наразі слід казати про дійсно масштабні та помітні проблеми, вирішити які до настання миру можна хіба що частково.

Ніколас Гаутон, дипломатичний радник та представник міжнародного комітету Червоного Хреста, взагалі наголосив, що гуманітарні права порушуються всюди, де відбуваються військові протистояння.

“Ми регулярно фіксуємо порушення та відслідковуємо ряд чинників, у тому числі водопостачання, житлові умови, стан утримання людей, що опинились за ґратами. Але це все не так просто. Ми маємо погодитись, що у пріоритеті має стати політичне вирішення проблем та чітке дотримання і виконання всіх норм. Окремо слід казати про важливу роль доступу до людей, які опинились у скрутних ситуаціях. Нам не так принципово, на якій стороні вони воюють. Ми надаємо максимум допомоги, робимо все, що в наших силах”, – розповів Ніколас Гаутон.

Водночас Вол Аледжі, речник Сирійської мережі прав людини додав, що попри всі гуманітарні проблеми Сирією і досі продовжує фактично керувати Путін, бо інші країни зосереджені не на цих питаннях.

“Захід не цікавиться Сирією, це більше коло інтересів США та Росії. І ця замала увага дає зелене світло Асаду, іранцям та власне Москві. Тишу сприймають за слабкість, дозволяють собі використовувати бомби, вбивати тисячі людей, змінювати демографічну ситуацію. Уявіть, половина населення просто переміщена, при чому під самим носом міжнародної спільноти. А чому? Бо ООН паралізована російською позицією, Захід займається проблемами тероризму та екстремізму. Технічно “рулить” Сирією Путін, він диктує свої правила та просуває власні ідеї та цілі. Натомість Захід не погоджується з цим. У результаті страждає сама Сирія”, – запевнив спікер.

Щодо шляхів вирішення проблем, зокрема у Сирії, ділилися Хюг Мінгареллі, голова представництва Європейського Союзу в Україні.

“Ми сподіваємось, що в Сирії відбудеться конституційна реформа, референдум, а потім і вибори. І все це проходитиме під егідою ООН. Варто такод поглибити роботу з опозицією, аби створити основи для реальної трансформації. Бо диктатура знищує країну, а так не має бути. І завершуючи: у цих конфліктах немає нічого спільного, тут різні корені, різні причини. Не варто вигадувати нереальних теорій”, – поділився Хюг Мінгареллі.

Подібні погляди щодо України та Сирії висловив і Хусейн Саббах. Згідно з його словами, окрему увагу слід приділити питанню покарання тих, хто вчинює військові злочини.

“Ми маємо підтримувати Україну, аби та перетворилась на демократичну державу. Щодо Сирії, тут слід слідувати стратегії ЄС, проводити перемовини під егідою ООН та сприяти утвердженню нового політичного режиму, який би прийняла більшість населення. Також слід створити механізм притягнення до відповідальності за скоєння військових злочинів”, – впевнений експерт.

Про важливість збереження територіальної цілісності обох держав розповів посол Туреччини в Україні Йонет Тезель. Він також підкреслив, що в інтересах Туреччини мати нормальних сусідів, у державі яких панують демократичні режими, а влада вміє уникати кризових ситуацій.

“Ми з першого дня підтримувати територіальну цілісність України (зокрема, ситуацію з Кримом), демократичні ініціативи українського населення. Ми хотіли, аби влада несла відповідальність за кожний вчинок і складалось з представників різних соціальних груп. Так само і щодо Сирії. Нашим пріоритетом завжди була територіальна цілісність. Бо Україна – це в першу чергу справа українців, так само як і Сирія – справа сирійців. Всім країнам потрібен уряд, який зможе вирішувати проблеми населення, а не погіршувати їх”, – розповів турецький посол.

Натомість Вол Аледжі вважає, що українці та сирійці можуть разом досягти перемоги. Однак мова йде не про військове та збройне протистояння з Росією, а про подолання цілої ідеологічної системи, спростування міфів та пропагандистських ідей.

“Сирійці та українці можуть разом зробити чимало, особливо, якщо мова йде про подолання наративів. Треба визнати, ми не зможемо подолати Росію у військовому плані, але в наших силах спробувати протидіяти Путіну в іншій площині. Москва дуже пильно дбає про свій міжнародний імідж, і як наслідок починає активно діяти за лаштунками, вкладає неймовірні людські ресурси, поширює чимало пропаганди. Але це все нісенітниці, ультробрехня, супербрехня, і ми можемо це спростовувати, можемо надавати факти. Але треба все добре продумати, скласти чіткі вимоги від світової спільноти та санкцій”, – заявив Вол Аледжі.

Таким чином, результати кожної з трьох панельних дискусій демонструють, що про певні спільні особливості в обох конфліктах казати все ж варто. І ключовим є не стільки проблема ключової ролі Росії в обох ситуаціях, як можливість та способи подолати цей ідеологічний тиск та пропагандистську складову, об’єднавши власні сили. Адже попри полярні думки щодо повної подібності конфліктів, заперечувати масштабність цих війн у третьому тисячолітті вкрай важко.

Підсумовуючи шестигодинну зустріч, організатор конференції Аднан Ківан окремо звернувся до представників Туреччини, подякувавши за те, що саме ця країна прихистила близько 1,1 млн сирійських біженців.

“Колись на честь ваших лідерів будуть називатися вулиці у Дамаску та Алеппо. Ми побудуємо мирну, прекрасну, справедливу та нетоталітарну країну. Але зараз ми думаємо і працюємо. І в першу чергу – молимось. Після всіх обговорень висновок лише один – покладатися варто на Бога. Я впевнений, найближчим часом ми відбудуємо нашу країну пообіцяв Аднан Ківан.

ЄП

Четверта Хвиля
Четверта Хвиля
Міжнародна громадська організація українців.
http://4hvylia.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nine − five =

Копіювати заборонено!