Головна > Світогляд > Істинне знання > Здоровлю з Купалом – Вершиною Літа!

Здоровлю з Купалом – Вершиною Літа!

КупалоДух літнього Сонця, і йому приурочене однойменне друге свято Сонячного Ладового Кола в пору високого літнього Сонцестояння й Сонцевороту – 21 (у високосний рік – 20) червня.

Купало знаменує в Ладовому колі вершину Літа й буяння життя. Літнє Сонцестояння-Сонцеворот – пора галактичних змін на Землі: змінюється енергетична вісь обертання Землі довкола Сонця, оскільки змінюється обертання Сонячної системи відносно центру нашої Галактики – Чумацького Шляху.

Як Чумацький Шлях уладовується у Світовій Всеєдності, так і Земля уладовується в Сонячній Системі й Природа енергетично вивершується, оновлюється в безупинному обігові Землі довкола Сонця.

Чотири сезонні положення Сонця в його видимому рухові по Великому колу Небесної сфери в процесі реального обігу Землі довкола Сонця визначають у Ладовому колі чотири великі природні святково-трудові пори в житті хліборобів та встановлюють найточніший астрономічний календар – Сонячний колодар (Сонця-Кола дар).

Чотирма визначальними віхами святково-трудового Сонячного колодаря є сезонні яви Сонця: весняний Ярило (свято Велик-День), літній Купало (однойменне свято), осінній Сіменник-Літопровідець (свято Свічки), зимовий Коляда (однойменне свято).

Оскільки в агрокультурі основною, життєродною порою є Літо, традиційно українці називають повний колообіг Землі навколо СонцяЛіто, а не рік. І відлік днів Новоліття традиційно починається в нас із весняного Рівнодення – з Велико-Дня. А вершиною Літа є літнє Сонцестояння.

На літнє Сонцестояння Сонце – в зеніті, тому день – найдовший, а ніч – найкоротша. У зеніті Сонце найвище здіймається над Землею й дає найбільше тепла і світла – виявляє свою найвищу життєдайну силу для всього земного життя.

На свято Купала вся рослинність нестримно росте – досягає свого апогею: розквітає, розмножується, і люди радіють життю. На Купала квіти й трави набувають найбільшої цілющої сили.

Купало знаменує вегетаційний період – пору найактивнішого розвитку Природи, буяння Життя. В цю пору Природа – у найвищому розквіті.

Купальський обряд знаменує радість буяння Природи, зрілість людського єства й супроводжується паруванням і пошлюбленням зрілої молоді.

Купальський обряд – священнодійство на честь космічно-земного шлюбу Сонця й Води. За ясновідним світоглядом народів агрокультури, саме від шлюбу Сонця й Води народився Світ.

Сонце знаменує Космічний Першовогоньжиттєзароджуючу вогняну стихію й чоловічий первінь, а Вода знаменує Космічні Першоводижиттєродну водну стихію й жіночу первину.

Поєднання чоловічого життєзароджуючого первеня й жіночої життєродної первини породжує Життя. Головним життєродним знаком свята Купала є Купайлиця – гілка Світородного дерева верби, яка символізує шлюб. А таємничий цвіт папороті символізує пробудження в серцях пломеню кохання.

Купало – прадавнє найтаємничіше, найпоетичніше народне свято кохання й шлюбу. Пошлюблення парубка й дівчини освячує священний шлюб Сонця й Води.

Купальська ніч – найсприятливіший час для зачаття дітей. Діти від Купальського шлюбу народжуються на Великдень і мають особливу життєву долю.

Купало – величне космогонічно-природне свято. На цьому святі Сонця й Води відбувається єднання Людини й Природи. Звідси ритуально-гігієнічна суть свята – очищення Вогнем і Водою. Бо на Купала Сонце й Вода набувають великої очищувальної й живлющої сили. Купальський вогонь спалює все нечисте, зле, а вода дає живлющий заряд сили й міцності.

Віддавна в українців Купалові був присвячений четвертий день тижня – Купаль-день, очисний день, який перед Велико-Днем зветься чистий четвер.

Віддавна в Україні перед святом Купала спалюють солом’яне опудало – Марену. Обрядове спалювання Марени символізує вмирання й відродження Природи, а також таким обрядом викликають дощ. У давнину обряд Марени справляли двічі на рік: перед Велико-Днем спалюванням Марени проганяли Зиму – Мару (знамення мороку, ночі), а перед Купалом вогняна Марена символізує сонячно-вогняний дух Купала.

У західних слов’ян купальське обрядове багаття зветься соботка, звідси й назва свята КупалаСоботка. Обидві назви – Купала й Соботка – мають сонячну, вогняну етимологію й означають – скупчення (купа), зібрання (собор) людей довкола обрядового вогню-багаття. Звідси й значення слова собота-субота – со-бути, разом бути при Світлі, з духом Сонця-Світла в серцях. У Сілезії є священна гора західних слов’ян Собутка, де в давнину проводили купальські зібрання.

У Карпатах обряд купальського свята, під час якого палять на горах ватри, називається соботкою або собіткою. В карпатських піснях згадуються: Грім-Собота, Громова Собота – висока гора, тобто гора Собот – це гора Сонця чи Грому-Перуна.

День тижня собота-субота знаменує Сонце й Перуна і в давнину звалась Перун-день. Суботкою називали ще досвітки – гуляння неодруженої молоді довкола вогню.

З насадженням в Україні християнства соботу-суботу стали тлумачити як церковний термін суббота, що походить від давньогрецького σάββατον, що в свою чергу походить від давньоєврейського שבת (шаббатшабаш, відпочинок, юдейський празниковий, сьомий день тижня).

Християнство в Україні підмінило прадавнє природне свято Купала – духа любові, родючості, радості релігійним празником народження свого предтечі Іоана Хрестителя (7 липня) й перейменувало на Івана Купала.

Свято літнього Сонцестояння й Сонцевороту українці називають Купало, чехи – Kupadlo, болгари – Орадич, син духа світла Ора.

У міфологіях Духа Сонця уособлюють український Купало, давньоіндійський, Крішна-Гопала давньогрецький Аполлон – тотожні духи Сонця, Світла, уособлення молодості, захисники сонячних людейсповідників світла.

Сонячні люди агрокультури своєю спорідненою працею на Землі, подібно до Сонця,  виробляють, випромінюють світлу енергію Життя, взаємообмінюються енергією світла між собою та з Природою й Космосом – підтримують  нескінченність Усеєдиного Життя.

Енергопродуктивне життя сонячних людей агрокультури кардинально відрізняється від паразитарного існування місячних гомінідів кочового способу існування. Сонячні люди невибагливі в їжі й побуті, бо їхнє життя засноване на постійній синергетичній взаємодії, на енергообміні між Сонцем і Землею. Сонячні люди не накопичують багатства, як місячні гомініди – раби споживацтва, бо статки і все необхідне для розвитку людей агрокультури оновлюється в кожному новому Сонячному циклі як результат їхньої праці на землі – відновлюваному природному ресурсі. Основою агрокультури є всеосяжний взаємообмін світлою енергією Життя.

Взаємообмін світлою життєвою силою – основа Любові як взаємності, владованості в родині, в суспільстві, в Природі й Космосі.

КупалоДух літнього Сонця, Любові, родючості, радості. Сонце-Купало віншують Купальськими хоровими співами й танками:

Коло Купайла обметяно,
Ще й барвінком оплетяно,
Ще й васильочком обтикано,
Нас на Купайла викликано…
Пливи, вінок, за водою,
Пливе доля за тобою;
Пливи, вінок, к бережечку,
Ік рокитяному кущечку…
Ми Купайла іскупали
Та на те літо сховали…

Дівочий Купальський вінок знаменує вершинність літнього Сонця-Купала та вивершення біологічно-духовної зрілості дівчини, готової до пошлюблення:

Чий же то віночок пливе по воді?
Ой Дана-Дана, поміж берегами по воді.

То моєй Яринки віночок пливе.
Ой Дана-Дана, у бистрій водиці віночок пливе.

Не потопай вінку, зелений барвінку.
Ой Дана-Дана, Купайло-Дана віночок пливе.

Купальський вінок є також знаком Рода-Батька й символом нескінченності життєродної снаги Природи-Матері й Дани-Води.

Обрядові Купальські співи й танки мають вегетаційний характер і сповнені високої енергетичності. В їх основі – енергетичний принцип безконечності Сонячного Кола, яке є виявом Родового Кола – Кола Всеєдності. Сонячне Коло – вияв циклічного оновлення земного життя в нескінченності Всеєдиного Життя.

Саме зі світлосповідних обрядових купальських хороводів-хороспівів, з ясновідної звичаєвості Сонячного Ладового Кола виник унікальний український традиційний хоровий спів з його природним ладовим інтонуванням. Хор – традиційна система співу славенів усепроймаючому, всеоживляючому духові СонцяХорсові. У давньоукраїнській міфології Хорс з’являється до людей в усі чотири пори року на білому, сонячному коні й відповідно іменується: навесні – Ярило, влітку – Купало, восени – Сіморгл, узимку – Коляда. Хорс в усіх своїх іпостасях – Дух життєсійного Сонця, Дух Ладу, й одним з його синонімів є Лад. Як писав Осип Юрій Федькович у праці «Колядки старовіцькі»: «Божеством наших праотець було світле Сонечко. Звали його Лад…». Триєдиний Хорс–Лад–Сонце єднає минуле, нинішнє й майбутнє в нескінченному колообігові Всеєдиного Життя. Отже, поняття хор пов’язане з Хорсом і означає Лад або Сонячне Коло. Згодом первинну, архетипну сонячну сутність поняття хор втрачено, і його почали тлумачити лише як співати разом. Глибинний сонячно-духовний архетип хор простежується в астральних назвах різних народів аграрної культури: у єгиптян Хор або Гор Дух Сонця або Крилате Сонце; в іранців Дух Сонця іменується  Хормузд, або Ормузд, а сонячний птах, який співом вістує схід Сонця й настання нового дня, зветься  хоруспівень; у вавилонян півень (кurkie) був символом Духа Сонця. Архетип хор є також основою поняття громадагурт, колектив. Прадавнє слово громада складається з двох понять: хоро-гороСонце і матамада – так у матріархальному суспільстві називали людину. В болгарській мові досі живе архаїчне поняття хора – люди, громада. Отже, архетип хор – ознака людей Сонячної спільноти, уладованих Сонцем, які живуть у ладу між собою й Світом. У первісних хорах співаки розташовувалися за Сонцем – по колу, що підтверджують назви наших прадавніх обрядових хороспівів-хороводіворкан, кругляк, коломийка. Український хоровий спів пробуджує в людях відчуття волі, сприяє самоорганізованості, духовному саморозвиткові, єднає людей у збірну культурну цілісність – громаду, народ.

У Купальському обряді, як і в інших звичаєвих святах Ладового Кола, особливе значення має мак. Голівка маку є символом Матері роду, а в цілому мак символізує збірність родини, роду. Цвіт Купальського маку символізує Білий Світ, пишний розквіт і особисту волю дівчини. У давнину особливі Великодні й Купальські хороводи звалися Мак і мали обрядовий вегетаційний характер – знаменували зростання й розвиток.

Літнє Сонцестояння як вершинна пора зростання в Природі поділяє Літо навпіл. Від літнього Сонцестояння дні починають коротшати – Сонце повертає з Літа на Зиму. Це мить літнього Сонцевороту.

До літнього Сонцевороту випікають колоподібний обрядовий хліб-колач, який символізує безконечний Сонячний колообіг.

Вершинну силу Сонця-Купала та літній Сонцеворот символізує вогняне Купальське колесо, яке хлопці пускають з гори в річку, – так котиться Сонце по небозводу з небесної літньої вершини в осінню мокрінь.

Коли хороспіви стихають, люди запалюють од Купальського багаття свічки й пускають у віночках на воду – так ушановують світлу пам’ять предків.

Прадавня українська сонцесповідна аграрна культура й наші передвічні звичаєві свята Сонячного Ладового Кола передують релігійним культам і ґрунтуються на стабільних законах Космічного Ладу й Земної Природи, на самовладованості Світу, на незмінному космічно-природному циклі обертання Землі навколо Сонця й на їх життєродному енергообміні та на дотриманні вселюдського принципу моральної зрілості в триєдності істинного думання, справедливого діяння й правдивого висловлення як основи культурного саморозвитку людей і народів.

На основі моральної зрілості з природно-духовною орієнтацією розвинулася в агрокультурі морально-світоглядна система ясновіданнябезпосереднього осягнення Істини як сутності, першооснови і всеосяжного принципу Життя та життєдіяльності згідно з істинним знанням.

Джерело сили природно-морального, ясновідного світогляду агрокультури – в Природі: «Природа відкриває всеєдиний корінь Роду людського й таїни Життя» (Піфагор); «Природа є першопочаткова всьому причина й саморухома пружина» (Г. Сковорода); «Мати Земля була споконвіку священною в слов’ян. У Землі поєднані смерть і родючість. Вона найближча проповідниця й живильниця людині й її покровителька. Слов’яни виховані на хдіборобстві; з прийняттям християнської віри святі церкви замість язичницьких духів стають покровителями хліборобських занять…» (М. Гоголь).

Природні звичаєві свята Сонячного колодаря сповнені світлої, ясновідної суті й закорінені в духовному просвітленні, ясновіданні, тож їх справляють при світлі Сонця. В українському ясновідному світогляді Сонце є виявом світлої сили РодаВсеєдиного, самооновлюваного, безвічного джерела Життя й духовної енергії, а Сонячне, Ладове коло є виявом Світового ЛадуВсеєдиного, вселадуючого принципу Життя.

У звичаях народів агрокультури немає жертвувань богам, бо в сонячному світогляді немає богів, а люди взаємно частуються і взаємообмінюються плодами своєї праці за принципом енергообміну між Сонцем і Землею, між Родом і Природою. Люди агрокультури не жертвують живих істот, бо кожне життя священне – благословенне Родом і Природою, і з Родом і Природою єднається, взаємодіє все живе. Цей моральний принцип прадавніх аграрних звичаїв – вияв природно-суспільного синергізму й нагадування про взаємодію, взаємодопомогу як основу життя людей агрокультури в Природі й соціумі.

Природно-космічні свята Сонячного, Ладового Кола поєднують своєю світлою сутністю минуле, нинішнє й майбутнє Безвічного Життя, чого немає в жодній штучній релігії. У сонячних святах являється ясність живої Істини – світла сила Всеєдиного Життя. Сонячне свято знаменує духовне просвітлення й розширення свідомості, відновлення життєвої енергії людини та її єднання з Родом і Природою. Сонячні свята – це широко відчинені двері з Землі до Неба, відкриті енергетичні канали зв’язку Земного світу з Космосом, це Шлях Просвітлення – Шлях Ладу.

Природні свята мають значення світла, святості й пов’язані з духовною практикою просвітлення, вони базуються на відповідності Сонячному Ладовому Колу, на дотриманні космічно-природних законів і вселюдського принципу моральності.  

Сонячне Ладове Коло – вияв циклічного оновлення Земного Життя в нескінченності Всеєдиного Життя.

Купало – свято буяння земного життя й духовного вивершення людини!

Бажаю Вам, Вашій родині, всьому Вашому роду
молодої Купальської снаги – вершинного Сонячного світла в серцях,
здоров’я, радості й Ладу в усіх справедливих справах!

Щасливого Повноліття!

Сердечно Олександер

 

21 червня 2019 літа

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + 13 =

Копіювати заборонено!