Головна > Мистецтво > Малярство > «Так, вогонь – моя стихія!»*

«Так, вогонь – моя стихія!»*

Яношу Рейті – 70!

У нього пристрасна, гаряча натура в малярстві. Хоча, іноді хмаринка сумовитості вкриє обличчя, і тоді Янош поринає в задуму, занурюється у спогади про минуле, бо ж є що пригадати… А коли веселий, тоді іскринки витанцьовують в очах і настрій вогнистий передається довколишнім. Вогники в очах і вогонь в душі…

Шандор Петефі влучно мовив:

Так, вогонь – моя стихія!
Мерз не раз я, та одначе
Замерзало бідне тіло,
А душа була гаряча.
                             Вірш «Вогонь» (переклад з угорської Л. Первомайського).

Мешкає він в Ужгороді, на проспекті Свободи. Назва вулиці, на якій живе людина, має до неї певною мірою якийсь стосунок. Бо, в свободу можна повірити, її можна вибороти, вибрати. Свобода – як духовий вибір. Дух вибирає собі свободу… Він – вільний художник, свободолюбивий. Він – то Янош Рейті, а 18 січня особливий день –митцеві виповнюється 70!

Не раз, не двічі, і не тричі, намагався висвітлити різні сторони і зміст його живопису. Та завжди з бігом днів, місяців, років, з’являвся привід сказати про щось нове, інакше, в творчості неординарного закарпатського угорця.

Коли перебуваю в Ужгороді, частенько заходжу в гості, так уже повелося роками. Сидимо за столом, традиційна для Закарпаття міцна, чорна кава, і розмови на розмаїту тематику. Вміємо і помовчати, дивлячись крізь шибку вікна з висоти 4-го поверху, – на рух машин, ходу людей, які йдуть кудись… Життя триває. Розкидані газети з недорозв’язаними кросвордами, вписую слова у відповідні клітинки, щоб наповнити кросворд, бажано правильними відповідями. Мовчанку перериваю питанням: «Ну що, я піду, Йончі…», і у відповідь: «Куди поспішаєш?…», а справді  –куди?…

Картини Яноша володіють властивістю подобатися людям. Отже, в роботах його авторства є щось таке, чого немає у колег по пензлю. Краєвиди, натюрморти, побутово-жанрові роботи, еротичні, книжкові ілюстрації, – несуть у собі рейтівський фірмовий «знак».

Ф. Дюрренматт висловив і таку думку: «Уперше я побачив спосіб змалювати світ. За допомогою алегорій. Вони відповідали тому, що в малярстві для мене означало видіння: єдина причина малювати, а також причина того, чому я не став художником, – адже видіння не можна викликати примусово… Алегорії як і видіння, ніколи не бувають однозначні…».

Янош Рейті живописець, який володіє індивідуальною мовою письма. Але, «слова» його письма оживуть і наповняться змістом, тільки, якщо споглядаючий спробує відчути їх трепетність, тобто налаштуватися на хвилю, що зв’язує їх з особистістю. Лише тоді починаєш розуміти: вирішальне значення мають не самі ці «слова», а їх взаємодія з нами.

Добре пасують слова Ю. Еволи до окремих рис, що характеризують митця: «Знати, відповідно до Мудрості, – це не означає просто «думати», а, навпаки, це означає бути пізнаною річчю: жити нею, внутрішньо реалізувати її. Той, хто в дійсності не знає речі, той не може активно перевтілити в неї свою свідомість. І тому тільки те, що отримано безпосередньо з індивідуального досвіду, можна вважати знанням або пізнанням…».

Немала частка робіт художника – то ню: графіка, або еротичний олійний живопис.

Фактичною основою психіки (за З. Фройдом) являється первинний потяг: з нього утворюються вищі форми психічної діяльності, і ці архаїчні шари в кінцевому рахунку визначають останні. Між двома частинами психіки – «природною» (первинний потяг) і «культурною» (перевтілений потяг) – у міру розвитку психіки наростає конфлікт. Цей конфлікт усередині особи перетворюється в протистояння індивідуальних устремлінь і цілей розвитку культури. До того ж, культура відбирає у сексуальності значну кількість психічної енергії для власних надіндивідуальних цілей.

Сучасна культура, стверджував Фройд, не допускає «сексуальність як самостійне джерело насолоди і схильна терпіти її тільки в якості до цих пір незамінимого джерела розмноження».

У своїх еротичних творах (в цьому розумінні) митець виходить дещо за рамці сучасної культури…

Яношу Рейті – 70, багато це, чи ні? Як для живописця, то ні, бо художник не має віку. Яскраві спалахи при сотворенні сильних, творчих робіт виникають незалежно від віку творця. Проникливий погляд на цю тему Мілана Кундери варто почути: «Молодий, ти сильний в товаристві, старий – в самотності», – писав Ґете (старий Ґете) в одній епіграмі. Насправді, коли молоді люди починають критикувати визнані ідеї й устояні форми, їм подобається об’єднуватися в товариства; коли Дерен і Матісс на початку століття проводили довгі тижні на пляжах Колліура, вони малювали подібні картини, помічені єдиною фовістською естетикою; одначе ніхто з них двох не відчував себе епігоном другого – і насправді, ні той ні другий такими не являлися…».

Художник Янош Рейті не старий, він трошки давній, як кажуть на Закарпатті. І це справді так!

 

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог

*Сайт «МИСТЕЦЬКА СТОРІНКА», сторінка автора – Андрій Будкевич

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − nine =

Копіювати заборонено!