Головна > Відео > Повернення українських в’язнів з Росії – прелюдія до нових обмінів?..

Повернення українських в’язнів з Росії – прелюдія до нових обмінів?..

“Формула Штайнмаєра” – німецька упаковка забаганок Путіна

Зеленським став на слизьку дорогу подальших поступок агресору

А ось і наступний крок “миротворчої діяльності” Зеленського у напрямку реалізації путінських забаганок щодо “миру” на Донбасі – згода Зеленського розглядати “формулу Штайнмаєра” на зустрічі лідерів держав “нормандської четвірки”.

Так звана “формула Штайнмаєра” була запущена в інтересах Москви у 2016 році з подачі проросійського міністра закордонних справ Німеччини Вальтера Штайнмаєра як німецька упаковка путінської інтерпретації “мінських угод”. І саме згоди на її фіксацію на папері вимагає зараз Путін, як умову реанімації “нормандського формату” і зустрічі у верхах.

Суть “формули” у тому, що приймається спецзакон про місцеві вибори на окупованих територіях Донбасу і голосування відбудеться (під позірним контролем і за сприяння ОБСЄ) ще до відновлення Україною контролю над кордоном з Росією. Зразу після цього набуває чинності законодавство про “спеціальний статус” Донбасу, а загони бойовиків трансформуються у місцеву “народну поліцію” зі зброєю на руках.

Спочатку вибори під фактичним контролем Росії, запровадження “спеціального статусу” з автономними, амністованими і легалізованими силовиками-колишніми бойовиками, а вже потім, в останню чергу, Україну пустять на кордон з Росією

Тобто спочатку вибори під фактичним контролем Росії, запровадження “спеціального статусу” з автономними, амністованими і легалізованими силовиками-колишніми бойовиками, а вже потім, в останню чергу, Україну пустять на кордон з Росією.

Я добре пам’ятаю зустріч із Штайнмаєром у Верховній Раді у 2016-му, коли він намагався переконати лідерів і представників парламентських фракцій у необхідності поступок Москві для забезпечення виконання “мінських угод”.

А також зустріч у вузькому форматі з Вікторією Нуланд, спеціальним представником президента США, коли вона переконувала нас у критичній необхідності імплементувати “мінські угоди” до кінця 2016 року поки при владі залишається Обама. А для цього терміново ухвалити закон про вибори на окупованих територіях.

Саме тоді нинішній міністр закордонних справ у Зеленського Вадим Пристайко засвітився як активний прибічник і пропагандист путінського плану “мирного врегулювання” на Донбасі – через вибори на окупованих територіях, амністію бойовиків і легалізацію ватажків як політиків, прямі переговори з ними та їх можливе обрання депутатами до Ради і навіть залучення в уряд.

Тодішня Верховна Рада мала сили і мужність вистояти під тиском міжнародних партнерів, а чітка проукраїнська позиція парламенту вплинула і на Порошенка, який відмовився остаточно здати національні інтереси України. Про сумнозвісну “формулу” забули на 3 роки.

Українці отримають внутрішній фронт боротьби з “русскомирскими” і “сепарськими” метастазами по всій країні

Тож прийняття Зеленським “формули Штайнмаєра” свідчитиме, що він став на слизьку дорогу подальших поступок агресору. Тоді вже навряд чи щось убереже його від пастки реалізації “миру” під диктатом Путіна – інкорпорації злоякісної путінської пухлини контрольованого Кремлем Донбасу в тіло України.

А українці отримають внутрішній фронт боротьби з “русскомирскими” і “сепарськими” метастазами по всій країні, включно з державними інститутами у Києві.

В поєднанні з новиною про рекордний рейтинг підтримки діяльності Зеленського на посаді президента, це свідчить про наш прискорений рух до нової епічної битви за долю України.

Віктор Вовк, громадсько-політичний діяч
Gazeta.ua
13.09.2019

Формула Штайнмаєра: Як Путін підводить Зеленського до особливого статусу Донбасу

Володимир Зеленський грає з Володимиром Путіним у геополітичну шахову партію, в якій ворог нашого президента робить прогнозовані ходи.

Формула Штайнмаєра: Як Путін підводить З…

Багатомісячний марафон чуток, інформаційних вкидів, сумнівного піару  і обманутих сподівань таки завершився звільненням українських моряків та політв’язнів. Обмін 35 на 35 між Україною та Росією відбувся, і хоча багато хто каже, що моряків і так мали звільнити завдяки рішенню Трибуналу ООН і взагалі ми віддали росіянам Цемаха, повернення хлопців додому — подія радісна.

Втім, ця розв’язка не може не породжувати закономірних питань. Для чого Путін зробив подібний “подарунок” Зеленському? І якою буде його ціна, яку неминуче запросить з України Кремль – і не тільки Кремль?

Ще за півдоби до того, як минулого тижня з’явились чутки про оптимістичні перспективи обміну, президент Франції Еммануель Макрон вже телефонував Зеленському і нагадував про “необхідність політичних кроків для розв’язання конфлікту з Росією”. Але тоді обмін загальмувало невключення в списки Цемаха.

Але тепер перший момент, на який варто звернути увагу – це той факт, що з точки зору Росії мав місце саме “подарунок”. Бо “обмін” – це коли йдеться про якісь рівноцінні величини. А говорити про рівноцінність моряків, які до останнього виконували наказ – і дезертирів, які перебігли з української армії до російської, спокусившись вищою платнею і кар’єрними перспективами, якось не виходить. Як і порівнювати Сенцова з Вишинським чи платними агентами “русского міра”. Не кажучи вже про той факт, що Путіну і росіянам у масі була цілком байдужа доля всіх тих, кого затримали в Україні. На відміну від українських посадовців, які завжди мусили зважати на той факт, що “злив” політв’язнів та військовополонених виборці можуть і не пробачити. Ця особливість, власне,  завжди ставила українських переговорників у більш вразливе становище.

Наступний момент – це питання про те, чого саме хоче досягнути цим обміном Володимир Путін. Відповіді на кшталт “зняття санкцій проти Росії”, які люблять кидати в таких випадках дискутанти у соцмережах, вочевидь, є надто загальними. Або й неточними. Офіційно зняти санкції можна за умови припинення підсанкційною державою тих порушень, за які санкції було накладено. Ну, або за колегіальним рішенням тих, хто їх наклав, і з якихось причин вирішив свою політику радикально змінити.

А на практиці обмін полоненими та політв’язнями, на якому, до речі, наполягали країни–учасниці “нормандського формату”, буде сприйнятий у Парижі та Берліні як жест “доброї волі” зі сторони Росії. Після якого логічним, з точки зору європейських дипломатів, які від початку хочуть радше врегулювати конфлікт, ніж відновити законність та справедливість, буде вимагати від Києва якихось кроків назустріч вимогам Кремля. В першу чергу, власне, йдеться про “політичні кроки”. На які, знову-таки, з точки зору Німеччини та Франції, може відносно легко піти Зеленський, маючи повний контроль над “турбо-Радою”. І під першим із цих політичних кроків, в Європі – як і на Росії, мають на увазі кодифікацію в українському законодавстві химерного продукту німецької дипломатичної думки зразка 2015 року. Себто “формули Штайнмаєра”.

Якщо хтось забув – то її суть зводиться до того, що врегулювання конфлікту відбуватиметься за допомогою надання тимчасового особливого статусу окремим територіям Донбасу. Після чого там буде проведено “вибори під наглядом ОБСЄ”, а потім – після доповіді представників ОБСЄ за підсумками тих виборів, буде здійснене надання постійного особливого статусу цим територіям. Критики цієї “формули” за останніх чотири роки було написано більш ніж достатньо. І про те, як виглядатиме агітація за проукраїнські партії на таких “виборах”. І про шанси адекватної преси висвітлювати цей виборчий процес. Ну і про саме волевиявлення під дулами автоматів, які бойовики сором’язливо ховатимуть за спину при наближенні контрольної місії ОБСЄ. Жоден із цих факторів, в принципі, нікуди не подівся до сьогодні. І при „лобовій” реалізації такого підходу Україна ризикує зберегти Л-ДНР в його теперішньому вигляді, отримавши при тому широке представництво цього квазідержавного утворення у владній структурі, майже „недоторканий статус” для тамтешніх військових злочинців, а також всі обовязки стосовно економічної підтримки фактично неконтрольованої території. Про це, врешті, теж було сказано неодноразово.

При тому, що прямо відмовитись від цієї “формули” Києву буде достатньо складно, зробити її практично невиконанною, загалом, можливо. Наявність повного контролю над Радою, де ОПЗЖ-сти виконують наразі декоративну функцію, Зеленський цілком може прописати адекватні умови реалізації „формули Штайнмаєра”. На кшталт можливості того, щоб на “місцевих виборах” голосували всі біженці з Донбасу в Україну – на теперішніх своїх місця перебування, звісно. І щоб присутність українських партій, проукраїнських кандидатів та безпека українських журналістів в ході виборчих пергонів була гарантована місією ОБСЄ. Не кажучи вже по гарантовану безпеку чисельних спостерігачів – українських і закордонних – у день виборів. І, найважливіше, щоби порушення будь-якої із цих норм призводило до відміни всього процесу. Із можливістю повторити його якщо не під контролем українських силовиків – то за умови присутності миротворчої місії ООН.

Можливо, що така реалізація “формули Штайнмаєра” сильно зменшить ентузіазм Сергія Лаврова стосовно її кодифікації в українському законодавстві. Але то вже будуть його службові проблеми.

Роман Федюк
Depo.ua
08.09.2019

 

Українські в’язні повернулися. Хто серед них? Повний список

Повернулися

У суботу після тривалих та важких переговорів відбувся обмін українських в’язнів на російських. Всього додому повернулося 35 українців, серед них – всі 24 українських моряки, режисер Олег Сенцов та журналіст Роман Сущенко.

Всі звільнені прибули літаком до аеропорту “Бориспіль”, де їх зустрічали президент Зеленський, родичі, друзі, журналісти та активісти.

Хто повернувся?

Сенцов

З Росії прилетіли:

  • Олег Сенцов – затриманий у 2014 році та засуджений російським судом до 20 років ув’язнення.
  • Павло Гриб – затриманий в 2017 році в Білорусі та переданий Росії, засуджений до 6 років колонії.
  • Микола Карпюк – затриманий на території Росії в березні 2014 року, засуджений до 22,5 років в’язниці.
  • Станіслав Клих – засуджений до 20 років колонії суворого режиму за однією справою з Миколою Карпюком.
  • Олександр Кольченко – затриманий у 2014 році, засуджений до 10 років позбавлення волі.
  • Євген Панов – у 2018 році засудили до 8 років колонії суворого режиму.
  • Роман Сущенко – затримали у Москві в 2016 році, суд дав йому 12 років ув’язнення.
  • Володимир Балух – затриманий у 2015 році, засуджений до 3 років і 7 місяців колонії загального режиму.
  • Артур Панов – активіст і блогер, студент. На початку грудня 2015 р. за невiдомих обставин опинився у в’язницi на території Росiйської Федерацiї. Його звинуватили у пiдготовцi до терористичного акту та у шпигунстві.
  • Олексій Сизонович– 62-річний пенсіонер з Краснодона, якого у Росії засудили до 12 років в’язниці за “підготовку терактів у Ростовській області Росії, незаконний перетин кордону і незаконне володіння вибухівкою”.
  • Едем Бекіров– кримськотатарський активіст, арештований російською владою у Криму за звинуваченнями у незаконному зберіганні боєприпасів. У нього ампутована нога та інші проблеми з серцем.

Також додому повернулися всі 24 моряки, яких затримали російські прикордонники у Керченській протоці в листопаді 2018 року:

  • Роман Мокряк, командир МБАК “Бердянськ”.
  • Юрій Без’язичний, моторист-електрик.
  • Андрій Артеменко, старший комендор.
  • Андрій Ейдер, комендор-сигнальник.
  • Богдан Головаш, випускник ІВМС.
  • Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
  • Василь Сорока, капітан, перебував на борту МБАК “Бердянськ”.
  • Богдан Небилиця, командир МБАК “Нікополь”.
  • Вячеслав Зінченко, комендор-сигнальник.
  • Сергій Цибізов, комендор-сигнальник.
  • Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування.
  • Владислав Костишин, випускник ІВМС.
  • Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК “Вишгород”.
  • Андрій Драч, капітан, перебував на борту МБАК “Нікополь”.
  • Олег Мельничук, командир рейдового буксира “Яни Капу”.
  • Михайло Власюк, моторист-електрик.
  • Віктор Беспальченко, комендор.
  • Володимир Терещенко, комендор.
  • Євгеній Семидоцький, марсовий.
  • Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення.
  • Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону.
  • Володимир Варімез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення.
  • Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка», 31-го дивізіону суден забезпечення.
  • Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування.
Сущенко

Хто в списку тих, кого передала українська сторона – наразі достеменно невідомо.

Однак за даними російських ЗМІ, Україна мала передати Росії свідка у справі літака МН17 Володимира Цемаха, якого раніше під особисте зобов’язання випустив український суд.

Крім того, у списку нібито є колишні військові ЗСУ Максим Одінцов та Олександр Баранов, яких засудили за держзраду та дезертирство, а також головред РИА “Новости-Украина” Кирило Вишинський. Останній заявляв, що не хоче, аби його обмінювали, оскільки планує довести свою невинуватість у суді.

Росіяни
Фігуранти російського списку на обмін. Це фото опублікувало посольство Росії в Україні

Також ЗМІ повідомляли про те, що в списку є Ігор Кімаковський, якого звинувачували у зборі інформації для російських спецслужб, та Євгеній Мефьодов – фігурант справи про заворушення 2 травня 2014 року в Одесі.

Кисельов і Вишинський
Кирила Вишинського зустрічав російський журналіст Дмитро Кисельов

Офіційної інформації, кого саме передала українська сторона, поки що немає.

Переговорний процес

Про домовленість щодо обміну у серпні активно писали українські та російські ЗМІ. Видання “Комерсант” з посиланням на джерело в оточенні українського президента написало, що сторони досягли згоди з цього питання під час телефонної розмови Володимира Зеленського та Володимира Путіна 11 липня.

У ніч на 30 серпня у кількох російських і українських ЗМІ почали з’являтися повідомлення про те, ніби обмін ув’язненими між Москвою і Києвом вже відбувся.

Вони посилалися на російські Телеграм-канали та повідомлення співробітниці Ради Анни Ісламової у Facebook, репост якого зробив новий генпрокурор України Руслан Рябошапка.

Зрештою, в Офісі президента України повідомили, що переговрний процес насправді не закінчився, а у СБУ закликали “не розповсюджувати неперевірену інформацію щодо дати звільнення”.

Російська агенція “Інтерфакс” з посиланням на інформоване джерело в той же день повідомилв, що обмін не почався, адже потрібен час для оформлення документів.

У підсумку в ту п’ятницю так нічого і не відбулося, а ЗМІ почали називати нову дату обміну – субота, 7 вересня.

Згодом російський президент публічно проанонсував масштабний обмін, тоді як українська сторона весь цей час практично утримувалась від коментарів на цю тему.

ВВС News Україна
07.09.2019

 

Зустріч звільнених українців.

Опубліковано Офіс Президента України Субота, 7 вересня 2019 р.

Зустріч звільнених українців в аеропорту “Бориспіль” 07.09.2019 р.

 

 

 

Повернення політв’язнів: чому Зеленському вдалося, а Порошенку – ні?

Зеленський зустрічає звільнених українцівЗеленський зустрічає звільнених українців

Президенту Володимиру Зеленському вдалося зробити те, чого не домігся його попередник, Петро Порошенко, – повернути додому українців, які були засуджені чи перебували у СІЗО за політичними звинуваченнями.

Експерти, з якими спілкувалася BBC News Україна, впевнені, що причини криються у готовності Зеленського йти на поступки, а також у зміні зовнішньої кон’юнктури.

Окрім того, аналітики переконані, що обмін ув’язненими – це лише частина домовленостей, яких досягли Київ і Москва.

Звільнення заручників – “елемент великої змови”

Керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик вважає, що звільнення українців є лише одним із елементів набагато ширших домовленостей, які він називає “змовою”.

“Я не виключаю, що в кейсі, окрім звільнення українців, наступним кроком передбачене внесення до Верховної Ради пакета проєктів законів про амністію для бойовиків і конституційне закріплення особливого статусу окупованих територій. Фактично, обмін – це елемент великої змови.

Чому Зеленському вдалося те, що не зміг зробити Петро Порошенко? Бо Зеленський демонструє готовність до поступок, він абсолютизував і навіть фетишизував ідею особистих переговорів із Путіним і самого звільнення українських заручників.

Готовність до поступок – це позиція не стріляти, це позиція асиметричного, а не дзеркального, як було за попередників, виконання зобов’язань щодо розведення військ, процесів в демілітаризованих зонах. Тобто Зеленський заплющує очі на невиконання зобов’язань іншою стороною і бере більше зобов’язань, аніж інша сторона. Це те, чого не могло бути за часів президента Порошенка, бо на Банковій розуміли ризики таких дій.

Петро Порошенко та Володимир Путін, банер на виборахЕксперти вважають, що Порошенко і Путін мали “специфічні стосунки”

До того ж, Порошенко був обмежений у своїх рішеннях, передусім, через спротив у владній коаліції.

Окрім того, Порошенко експлуатував ідею “Путін – особистий ворог”, особливо в останні два роки своєї каденції. Ну і ще одна особливість – на мілітаристській риториці експрезидент намагався утриматися при владі.

Окрім того, за часів Порошенка не було й зовнішніх обставин, які би свідчили про готовність Заходу до таких поступок. Тепер, як виглядає, ситуація змінюється. Та й Росія не була тоді готова віддавати українців, бо не все витиснула з України”.

У зоні відповідальності української влади – ті люди, яких кинуть за ґрати вже завтра

Голова Центру громадянських свобод і ініціаторка кампаній LetMyPeopleGo та SaveOlegSentsov Олександра Матвійчук застерігає, що “вже завтра” за ґратами в Росії можуть опинитися інші українці.

“Процес перемовин триває досить давно. Він проходить у закритому режимі, і, в принципі, це виправдано. Тому досить важко сказати точно, що на цей раз спрацювало. Ми направду не знаємо, чи існує прихована від широкого загалу частина домовленостей.

Але фактор “Цемаха” (Володимира Цемаха вважають ключовим свідком у справі MH17. – Ред.) ще раз підтверджує, що брати українців в заручники вигідно.

Акція на підтримку українських в'язнів

Якщо Цемах опиниться в Росії, то ніхто з причетних до воєнних злочинів, що могли дати покази та розкрутити ланцюг наказів до Путіна та його оточення, не будуть цього робити за жодних умов. Адже Путін може їх виміняти на українців. А він має, де розгулятися: тільки на окупованих територіях проживає більше як п’ять з половиною мільйонів людей.

Президенту Зеленському та його радникам, які ведуть перемовини та визначають “bargaining zone” (анг. “межі переговорів” – Ред.), варто зрозуміти, що вони відповідають не тільки за усіх незаконно ув’язнених людей. В їхній зоні відповідальності і ті люди, яких кинуть за ґрати вже завтра.

А ціна невдалих рішень та стратегічних поступок може визначити майбутнє країни на десятиліття”.

“Ми є свідками зміни акцентів у європейській політиці стосовно Росії”

Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський вважає, що одним із факторів, що вплинув на обмін ув’язненими, є зміна політичної кон’юнктури на Заході.

“По-перше, це пов’язано із певною надією Путіна на те, що з новою владою в Україні можна буде просуватися у реалізації Мінських домовленостей. Перебуваючи у Парижі, він сказав, що у нього є обережний оптимізм щодо президента Зеленського. Думаю, ці його слова були сигналом президентові України. Те, що із-за ґрат вийшов журналіст Кирило Вишинський, могло бути відповіддю Путіну української влади про готовність домовлятися.

По-друге, ми є свідками зміни акцентів у європейській політиці стосовно Росії. З одного боку, Путін хоче зняття чи послаблення санкцій. З іншого, змінюється риторика західних лідерів.

Володимир Путін і Емануель МакронПрезидент Франції чи не найчастіше зі світових лідерів обговорює Україну

Президент Франції Емманюель Макрон минулого тижня говорив про доцільність якісно нових відносин між Європою і Росією.

Також варто звернути увагу на заяви радника президента США Джона Болтона, який нещодавно був у Києві. Фактично, він підтримав Зеленського у доцільності переговорів із Путіним та активізації “нормандського формату”.

Усе це разом підштовхує Москву до компромісів.

Путін починає стосунки з новою владою з “жесту з барського плеча”

Політолог Костянтин Бондаренко вважає, що цим обміном Володимир Путін демонструє, що хоче будувати нові стосунки з новою владою в Україні.

“Раніше обмін не був можливий через специфічні стосунки Петра Порошенка і Володимира Путіна. Вони не довіряли один одному. До того ж, Путін не хотів йти на поступки Порошенкові, не хотів, щоб він залишався при владі, а тому не робив йому такий подарунок.

А з новим керівництвом України російський президент хоче почати стосунки із такого собі жесту з барського плеча: забирайте своїх полонених, ми забираємо своїх і після цього починаємо працювати у новому режимі.

Окрім того, Росія хоче продемонструвати світові, що насправді вона не є тим коренем зла, яким її виставляв Київ. І що вона готова до конструктивних дій.

Але водночас керівництво Росії хотіло б “застовпити” свої інтереси. Звісно, Росія не збирається приєднувати ці території і не хотіла би і надалі витрачати на Донбас значні кошти бюджету (За різними оцінками, близько чотирьох мільярдів доларів щороку). Але вона хоче повернути Донбас Україні на своїх умовах. А це автономні права, особливий статус.

Щодо її інтересів у зовнішній політиці, то вони лишаються незмінними – позаблоковий статус України. І це, на мою думку, єдина поступка, на яку Україна могла би погодитися. Принаймні, зараз.

Тому обмін – це лише прелюдія до основних торгів, і вони – попереду”.

 

 

 

Шарій: “Шахи Путіна” –
Повернулися не ангели або Надя-2?

Блогер Анатолій Шарій випустив сюжет про обмін утримуваними особами Росії та України, назвавши ролик “Шахи Путіна”. Блогер вважає, що обмін став можливий лише тому, що цього захотів президент Росії Володимир Путін. А захотів він взаємодіяти з Києвом, коли посади позбувся президент Петро Порошенко. Незважаючи на це, Порошенко присвоїв обмін собі, заявивши, що це його заслуга, нагадав блогер.

“Порошенко залишається смоктати коктейлі десь в сторонці, – розмірковує Шарій у випуску. – У Зеленського виходить те, чого у Порошенка не виходило”.

У той же час Зеленському імпонує, що він говорить з Путіним на рівних, продовжує блогер і додає: “У мене складається враження, що це Путін робить так, щоб у Зеленського складалося відчуття, що той говорить з ним на рівних”.

Шарій наводить еволюцію переговорів Росії і України з обміну та іншим чутливим темам так, як вона бачиться йому:

“Що відбувалося раніше? Путін просто не брав трубку, коли дзвонить Порошенко. І Порошенко скаржився, що Путін не бере трубку. Натуральне позорище, від якого зараз Україна позбавлена”.

У той же час ряд українських спікерів у своїх міркуваннях не надає значення тому, що провідною фігурою в даному випадку є Путін. Або роблять вигляд, що не надають, говорить Шарій. Наприклад, звучать заяви про те, що “Росія злякалася міжнародного морського суду”, тому і віддала моряків. Але, дозвольте, продовжує блогер. Рішення було оприлюднено наприкінці травня, а моряків віддали в вересні. Так злякалася Москва або сталося щось інше?

Крім того, кажучи про “шахах Путіна”, Зеленський критикує сам український список, куди на обмін потрапили громадяни України – “віддавати своїх громадян на обмін – це просто ганьба”.

На завершення Анатолій Шарій наполягає, “у Порошенка не виходило не тільки тому, що він тупий муфлон, а й тому, що Путін не хотів, а тепер захотів”. В цілому ж блогер вважає, що “перемогла дружба” і незабаром підуть подальші обміни. Така гірка іронія…

“Подальші обміни підуть як по маслу. Хоч по 120 чоловік,” ми татарами доб’ємо”, – так він бачить продовження переговорів українською стороною.

Так послідовно розігрується складна шахова комбінація за “формулою Штайнмаєра”… До формули Штайнмаєра м’яко підводив Путін, дуже довго розігруючи цю затяжну шахову комбінацію… А суть шахової комбінації за “формулою Штайнмаєра” – особливий статус Донбасу…

VIP
08.09.2019

 

 

Четверта Хвиля
Четверта Хвиля
Міжнародна громадська організація українців.
http://4hvylia.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 − five =

Копіювати заборонено!