Головна > Блоґи > Технології підкупу українських виборців змінюються…

Технології підкупу українських виборців змінюються…

Ветеран війни: За участь у форумі Тимошенко кожен «кіборг» отримав $10 тисяч

«Кіборги», які брали участь у форумі Тимошенко, сказали, що просто покращили таким чином своє фінансове становище. Так, зокрема, кожен «кіборг», що був учасником «форуму єднання», за участь у ньому отримав по 10 тисяч доларів.

Про це в ефірі авторської програми Остапа Дроздова «Прямим текстом» на телеканалі ZIK заявив ветеран російсько-української війни Олексій Гетьман.

Він наголосив, що неприпустимим є використання статусу учасника бойових дій у політичних цілях. Мовляв, це неповага до людей, які захищали та сьогодні захищають країну.

«Дай Боже, щоб ті люди, які були на з’їзді Тимошенко, були там за своїми переконаннями. Зараз до цієї думки нас намагаються підвести. Але це було зовсім не так. Може, хтось з них і був там за переконаннями, але це був невеликий відсоток», – певен ветеран війни.

З його слів, більшість «побратимів, що помилились», брали участь у форумі на підтримку Юлії Тимошенко за гроші.

«Ми розуміємо, що вони помилились, і сподіваємось, що вони цю помилку виправлять. Але ця помилка була зроблена завдяки діям Юлії Володимирівни, яка цих людей використала», – запевняє Олексій Гетьман.

Він наголосив, що для Російської Федерації неприпустимим є затвердження реальної української нації, тож вона б’є Юлією Володимирівною у найболючіші точки.

«Люди, які брали участь у бойових діях, знають, що будь-який військовий при всіх недоліках віч-на-віч завжди говоритиме правду. Він не скаже: «Я не знаю, пробачте». Я тет-а-тет запитував у кіборгів-учасників форуму Тимошенко, що це було. Вони сказали, що просто поправили своє фінансове становище», – заявив учасник АТО.

Читайте також: У мережі активно жартують із Тимошенко, – фотожаби

З його слів, кожен «кіборг», що був учасником Форуму єднання, за свою участь у ньому отримав по 10 тисяч доларів.

«Вони кажуть: зрозумійте, нам це було потрібно. Але ми сказали, що не зрозуміємо. Мої друзі-кіборги писали з пропозицією, як правильно назвати випуск програми (Прямим текстом – ред.) – не «Кіборги на підтанцьовці», а «політичні двохсоті», – розповів ветеран.

Нагадаємо, виконавчий директор центру прикладних досліджень «Пента» Олександр Леонов порівняв форум «Батьківщини» із з’їздом «Партії регіонів» у 2009 році.

Читайте також: Рейтинги Порошенка стрімко зростають, у Тимошенко динаміка зупинилася 

ZIK
25.01.2018

 

 

Забагато Юлі. Колонка Леоніда Швеця

Ясна річ, Тимошенко не могла вдарити обличчям у болото, і передвиборчий з’їзд «Батьківщини» мав затьмарити все, що було до цього й що після цього може бути. Здається, вийшло. Сильний бік лідера президентського рейтингу саме в тому, що вона грає масштабно, по-президентськи. В цьому і її головна слабкість.

Юлія Тимошенко не просто важкоатлет серед дійових осіб української політики, вона її найбільш великоваговий важкоатлет. Навіть нинішньому главі держави складно з нею в цьому змагатися: Юля стартувала у вищій лізі набагато раніше й переконливіше за Порошенка. Поки Петро Олексійович вирішував дрібні бізнесово-кар’єрні проблеми володаря багатомільйонних статків, Юлія Володимирівна намагалася закріпитися на найвищих позиціях у владі, інтригувала, зраджувала й була зраджена неодноразово. Двічі прем’єрствувала й одного разу зупинилася за крок від президентства. Достатньо згадати, що в той час, як один ішов попрацювати в Азарова-Януковича міністром економіки, інша під галас міжнародних протестів тягнула термін. Хоча, безумовно, президентство в роки війни з досвіду й нервових витрат іде три роки за один.

Вона неодноразово збирала велику команду. Багато потім перейшли до конкурентів, сподіваючись на кращі перспективи й ставши там впливовими фігурами. У цьому сенсі можна говорити про вихідців з кадрової школи Тимошенко, що не відрізняються політичною розбірливістю, але вона одна з небагатьох, у кого ці команда та школа були і є. Порошенко, значною мірою, й зараз один: витягніть з-під нього президентське крісло, й хто з ним, нелюбителем командної гри, залишиться? До речі, за здатністю до відродження з Юлею змагатися також непросто: випавши на час Майдану з розкладів, у 2014 році вона ледь затягла фракцію до парламенту, але вже з 2016 року міцно освоїлася на першій сходинці президентських рейтингів. Саме її тимчасовому випаданню зобов’язаний своїм успіхом на минулих виборах Петро Олексійович.

У мережі обговорюють з’їзд партії «Батьківщина»З’їзд партії Батьківщина відбувся 22 січня в Києві. На ньому Юлію Тимошенко офіційно висунули в президенти.

Тож із досвіду, ґрунтовності, наполегливості та готовності хоч завтра приступити до виконання обов’язків глави держави суперників у неї, крім того, хто їх уже виконує, немає. І за прагненням приступити ніхто з нею не зрівняється. У той час, як інші прикидали, чи варто їм вплутуватися й радилися з родичами та спонсорами, Тимошенко почала боротися за президентство наступного дня після того, як поступилася Януковичу в 2010 році. Очолити країну – мета всього її життя. Розраховувати, що якимсь дивним чином випаде ще одна нагода, якщо й цього разу трапиться осічка, вона не може, й тому викластися – вже викладається – на повну. Їй більше за всіх треба.

Ось ця перенавантаженість усюди супроводжує її too much і може підвести Юлію Тимошенко. Вона занадто хоче, вона занадто впирається, вона занадто перебирає з масштабом, демонструючи серйозність амбіцій. Жага змагатися з Порошенком у кожній тезі та на кожній ділянці політичного поля видає відмінну електоральну форму, в якій вона підійшла до ударної частини кампанії, але зайвий раз підкреслює схожість із президентом, головна претензія до якого – відсутність здатності до справжніх змін. «Армія. Мова. Віра» з юліним обличчям – це не дуже новий курс.

Уся новизна зовсім не новою Тимошенко зводиться до того, що ми її ще не бачили в президентській якості. Обійнявши цю жадану посаду, вона розгорнеться якимось дивним, небаченим досі чином і всім сподобається, навіть тим, кому ніколу не подобалася. А якщо не розгорнеться й не сподобається за перші сто днів, то сама піде. У це також чомусь пропонується повірити всерйоз: типовий приклад тимошенківського too much.

Така агресивна політична пропозиція на тлі втоми від старих політиків та їх фруструючої тяги до нескінченних договірняків може посилити бажання пошукати вихід серед фігур, не обтяжених героїчним минулим в українській політиці. У цьому сенсі існує суспільний запит на «легкість» лідера. Юлія Тимошенко, як і її головний опонент Петро Порошенко, якщо хтось із них програє або програють обоє, то програють лише через себе, пригнічені власною вагою.

Леонід Швець,політичний оглядач
Спеціально для «Слова і Діла»

 

 

Битва рейтингів: які технології з минулого можуть піти в хід

Найвищий рівень цинізму в українській політиці зробив громадян уже максимально «твердошкірими» – українця не проб’єш сьогодні ані корупційно-офшорними скандалами навколо вищого керівництва країни, ані співпрацею політиків першого ешелону з агресором, ані тим більше пікантними особливостями особистого життя окремих діячів. Здавалося б – ну чим ще можна сьогодні здивувати українського виборця? Виявляється, маніпуляції із соціологією були й залишаються дієвими методами «коригування» наших електоральних симпатій. Як це працює в деталях – предмет наукового дослідження, ми ж розглянемо лише найзагальніші принципи на прикладі попередніх президентських кампаній.

Дані соцопитувань уже давно стали ефективним політтехнологічним методом виборчої кампанії: вони істотно впливають на результати виборів, а найбільшою мірою – напередодні голосування.

Формуюча соціологія

Дані рейтингів здатні мобілізувати симпатиків політика, якому «зовсім трохи» не вистачає для перемоги. Або ж переконати виборця віддати голос не за свого фаворита, який, згідно з рейтингами, взагалі «непрохідний», а за відносно близького за ідеологією з числа лідерів перегонів: «Так уже склалося, що кожен хоче поставити не на аутсайдера, а на переможця. І рейтинги в цьому випадку – відмінна «підказка». За допомогою рейтингів політики полюють на виборців – тих, у кого немає стабільних політичних та ідеологічних поглядів. Такі люди найчастіше голосують за лідера рейтингів, щоб не був втрачений голос», – так пояснює цей феномен політтехнолог Вадим Карасьов.

Існує метод, який відверто називається «формуюча соціологія»: «Припустимо, є кандидат. Необхідно подати, що в кандидата хороші шанси. При цьому кандидат не в лідерах, його реальний рейтинг – 2%. При цьому завдання подати так, що в нього не 2%, а, скажімо, 5%, що вже говорить про потенційну можливість проходження його до Ради. 5% – це дані в межах допустимої похибки, оскільки в соціологічних дослідженнях допустима похибка – 2-3%», – розповідає засновниця компанії SIC Group Ukrainе, політтехнолог Катерина Одарченко. Але найчастіше нечистоплотні політики намагаються купити потрібний їм результат у псевдосоціологів з метою вбити в голови виборця розуміння того, що саме вони мають стати переможцями, причому з великим відривом від суперників. Щоправда, ця технологія іноді грає із замовниками злий жарт: прихильник лідера перегонів може просто полінуватися йти на виборчу дільницю, адже він упевнений, що той і без його голосу переможе.

Рейтинг Кучми «зі стелі»

За твердженням фахівців, технології з використанням соціологічних даних почали активно застосовуватися в нас 21 рік тому – на парламентських виборах 1998 року. Але то були вже дорогі й досить витончені способи промивання мізків виборців «правильними» рейтингами. А починалося все незграбно й цинічно ще на других президентських виборах у 1994 році, в чому не соромився зізнаватися (а схоже, навіть пишався цим) тодішній голова виборчого штабу Леоніда Кучми, а сьогодні – одіозний політик-утікач Дмитро Табачник: «Усім «чорним піаром» займався я особисто. Він був дуже смішний. Ми через «Інтерфакс» часто розміщували соціологічні опитування. На кшталт, що соціологічний центр «Кульбаба» або «Аленький цветочек» провів опитування в Херсонській області, під час якого з’ясувалося, що там із величезним відривом лідирує Кучма. На другому місці Кравчук, на третьому – Мороз. Цифри бралися зі стелі. Це робилося для того, щоб вселити в людей впевненість у перемозі».

Кого українці бачили майбутнім президентом у 2016-2018 рокахПротягом останніх двох років в соціологічних рейтингах лідирувала Тимошенко, а Зеленський стрімко набрав прихильників, відтіснивши Порошенка на третє місце.

Однак без перебільшення унікальними були вибори президента України в 1999 році – переміг у результаті Леонід Кучма, який починав перегони з рівнем підтримки лише в 5%!

До речі, екс-президент Віктор Ющенко порівнює майбутні вибори саме з тими й підбадьорює свого кума Петра Порошенка – йди, мовляв, на вибори, не бійся: «Я зроблю паралель із 1999 роком. Ви б радили Леоніду Даниловичу в 1998 році йти в президенти? Коли весь Хрещатик стояв у наметах і на роботу президент їздив через демонстрацію всіляких плакатів опозиції. Думаю, що ні. Але ситуація повернулася так, що в 1999 році його обрали». Щоправда, самому Віктору Андрійовичу цей фокус у 2010 році не вдався. А ось сьогодні, як і в 1999-му, найрізноманітніші зовнішні сили, а також пул українських топ-олігархів зацікавлені в переобранні чинного президента на другий термін. Значить, в хід можуть піти найрізноманітніші технології, в тому числі й із використанням (щоб не сказати «маніпулюванням») даних соцопитувань. Гравці ринку стверджують: в Україні рейтинги політиків складають сьогодні близько 80 компаній, але лише 10 із них є професіоналами, й тому їхні дані відповідають реальному волевиявленню українців на виборах.

Замість «Путін нападе» – «Симоненко переможе»

Повернемося на 20 років назад: тоді в Україні працювало не так багато соціологічних компаній. І інтернету майже не було, зате люди за інерцією ще свято вірили друкованому слову. Цим і користувалися технологи з такими ж моральними засадами, як у Дмитра Табачника, й на користь усе того ж Леоніда Кучми. Отже, результати виборів 1999 року з прогнозами соціологів ми зараз порівняємо, але спочатку про те, як «елегантно» дані соцопитувань подавало (а насправді, «програмувало» виборців на потрібний результат), наприклад, видання, яке належало зятю Кучми Віктору Пінчуку – ось як виглядає заголовок публікації, що вийшла в газеті «Факти» ще за 2 тижні до першого (!) туру: «У другому турі президентських виборів Леонід Кучма має шанс перемогти і Вітренко, і Симоненка, і Мороза». Насправді, напередодні виборів серйозні соціологи прогнозували програш Кучми в другому турі всім кандидатам (в т. ч. і Євгену Марчуку, не згаданому тут), крім Симоненка, але за відсутності інтернету в переважної кількості виборців вони не мали виходу на широку аудиторію. Суть технології якраз і полягала в тому, щоб налякати «лівим реваншем» усіх, хто, навіть не люблячи Кучму, ще більше не хотів повернення в совок.

І ось дані Центру «Соціальний моніторинг»: «Леонід Кучма 37%/Наталія Вітренко 28%», «Леонід Кучма 39%/Петро Симоненко 22%», «Леонід Кучма 37%/Олександр Мороз 25%». У підсумку саме стільки набрали Кучма й Симоненко в першому турі, а в другому турі Кучма очікувано виграв у Симоненка з результатом 56% проти майже 38%.

Не будемо відстежувати всю еволюцію рейтингів тих далеких виборів. Технології були хоч і набагато тонші, ніж, за словами Табачника, за 5 років до цього, однак суть не змінилася: багато соцопитувань не стільки відображали реальні електоральні настрої, скільки частково програмували їх, а також і легалізували результати, «намальовані» виборчими комісіями. Але тоді ані комуністи («чомусь») не обурилися, ані Захід із Росією, ані українські громадяни – адже Симоненко не був принциповою альтернативою Кучмі. Та й антагоністами вони, по суті, не були. Інша річ – «битва титанів» у 2004-му. Петро Симоненко, до речі, ніби знову йде на вибори – навіщо й звідки гроші на кампанію?…

Другий тур – він найскладніший

Ці вибори в березні 2019 року – перші, коли невідомо, яка ж пара політиків вийде до другого туру. Ось роздолля для букмекерів! А в 2004-му зі стовідсотковою впевненістю можна було говорити, що боротьба в другому турі буде між офіційним наступником Кучми Віктором Януковичем і його ж «політичним сином» Віктором Ющенком (принаймні сам Віктор Андрійович називав Леоніда Даниловича своїм «батьком»).

Ставки для Віктора Януковича були тоді зависокими й використовувалися всі брудні технології, які тільки існували. Тоді на Януковича працювали не лише російські компанії й вітчизняні соцфірми а-ля «Роги і копита» – влада тоді так натиснула навіть на респектабельні компанії, що вони вимушено спотворили результати екзит-полів на користь Януковича з метою легалізувати в очах громадськості сфальсифіковані підсумки виборів. Після цього стався великий скандал.

Дифузія вибору: роль технічних кандидатів у президентських перегонахУкраїнці жартують, що цього року в президенти не висувається лише лінивий. Втім, велика кількість технічних кандидатів – не випадковість. Якими можуть бути наслідки, розбирався політолог Олександр Радчук.

Ось як про це згадує Ірина Бекешкіна: «У 2004 році більшість соціологічних фірм віддали перемогу Януковичу в першому турі, плюс 4% щодо Ющенка. Причому ми знаємо, що це неправда просто тому, що наші партнери змінили результат вручну. Ми знаємо, що Гліб Павловський змушений був оголосити свій екзит-пол таким, що не відбувся, тому що, коли ці результати були оприлюднені, обурилися соціологи, які його проводили. Нам це відомо від них. І що було б, якби не дві стійкі фірми – Центр Разумкова та КМІС, які вийшли з реальними даними? Дуже легко було б і другий тур так само фальсифікувати під екзит-поли» (нагадаємо, що в першому турі Ющенко та Янукович набрали 40% і 39,30% голосів відповідно, й це при ЦВК часів Ківалова).

У 2010 році, коли в другому турі Віктор Янукович переміг Юлію Тимошенко, трапився лише один гучний скандал із маніпуляціями соціологів. Це були російські соціологи, які тоді ще працювали в Україні (сьогодні таке, на щастя, просто неможливо собі уявити). Знову процитуємо Ірину Бекешкіну: «Пройшла інформація про те, що Сергій Тігіпко виходить на друге місце, а значить, стає учасником другого туру. Причому журналісти посилалися на серйозну російську фірму – ВЦИОМ. Відразу ж виникли претензії, що це такі-сякі росіяни, фальсифікують. Насправді, все виявилося простіше. Вони дійсно проводили опитування – хороше, об’єктивне. Тільки це був телефонне опитування жителів великих міст. А міста-мільйонники – це в основному Схід, де, звичайно ж, Тігіпко набирав більше, ніж Юлія Тимошенко. У вихідних даних про методику йшлося, але потім ця інформація вже опускалася. Це очевидна маніпуляція. І замовляти таке опитування не було жодного сенсу, окрім як для маніпуляції».

Переможе найхитріший?

Солідні соціологи на підставі спільного великого дослідження КМІС, Центру Разумкова та групи «Рейтинг», змоделювавши другий тур президентських виборів-2019, стверджують: Юлія Тимошенко виграє в усіх можливих конкурентів, а ось Петро Порошенко, якби він якимось дивом потрапив до другого туру, програє там всім потенційним суперникам (спільне опитування КМІС, Центру Разумкова та Соціологічної групи «Рейтинг» проведене з 19 жовтня до 2 листопада 2018 року. Опитані 10 тисяч респондентів у всіх областях України (без урахування населення АР Крим та окупованих територій Донецької і Луганської областей, статистична похибка становить не більш ніж 1%). Такі прогнози підтверджуються й у інших дослідженнях тих же відомих компаній (спільних і індивідуальних).

Завдання Банкової – переконати виборця, що Петро Порошенко проходить до другого туру, нехай і з другим результатом, але в парі з «поганим» кандидатом, і обов’язок будь-якого патріота – підтримати чинного главу держави в другому турі. Спаринг-партнерами Петра Порошенка технологи намагалися «призначити» то Юрія Бойка, то Олега Ляшка. Але всі карти сплутав Володимир Зеленський.

Втім, авторитетні соціологи запевняють, що реальні рейтинги (не лише ті, що проводяться для оприлюднення, але навіть і справжнісінькі, дуже дорогі закриті дані соцопитувань, проведених на замовлення штабів топових кандидатів) можуть з’явитися не раніше ніж наприкінці поточного місяця. А все оприлюднене раніше – в кращому разі попередні дані звичайних досліджень громадської думки, які реальними рейтингами називати не можна, а ось маніпуляцією деякі з них – можна. Чому? Складаючи вибірки, соціологи мають виходити з даних офіційної статистики, згідно з якою в Україні живе 42 мільйони осіб. Насправді ж, якщо відняти від цієї цифри населення окупованих Росією Криму та Донбасу, а також кілька мільйонів осіб, які виїхали на заробітки з України, то вийде близько 30 мільйонів. Значна похибка, м’яко кажучи.

Крім того, авторитетні соціологи говорять про дуже високий рівень відмов відповідати на запитання соціологів – часом цей показник сягає 60%. Також не виключено, що люди старшого покоління часто говорять те, що, на їхню думку, від них хочуть почути інтерв’юери. Ну й, звичайно ж, важливо те, як сформульовані питання в опитувальнику – часто респондентів маніпулятивними запитаннями підштовхують до потрібної відповіді. Наприклад, Кучма в 1999 році лідирував в опитуваннях, де респондентів запитували не «за кого ви будете голосувати?», а «хто, на вашу думку, переможе на виборах?».

Є й така технологія: публікують результати з перевагами на користь потрібного кандидата від числа тих, хто твердо вирішив іти на вибори, а щодо конкурента замовника дають дані від загального числа опитаних, і різниця виходить більш істотною, ніж є насправді. А взагалі-то, українські соціологи називають маніпуляції з даними соцопитувань українським ноу-хау: в розвинених країнах таким ніхто не займається, а в авторитарних країнах відкритої об’єктивної соціології взагалі не існує.

І ще: наші вчені ображаються, що в нас вважають соціологію мало не «наукою про рейтинги» – це все одно, що вважати диригента просто замінником механічного метронома.

Максим Кречетов, журналіст, блогер
Спеціально для «Слова і Діла»

 

 

Не тільки бабусі: зруйнували міф, що пенсіонери найчастіше продають голоси

В Україні третій тиждень триває президентська кампанія. Центральна виборча комісія зареєструвала 8 кандидатів. Як змінюються технології, чого очікувати на виборах, скільки коштує підкуп і до чого вдаватиметься Росія, розповідає координатор виборчих програм Громадянської мережі “Опора” Ольга Айвазовська.
Ольга Айвазовська з 2001 року спостерігає за виборами в Україні.

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
Політики не хочуть показувати справжні суми витрат у своїх фондах, щоб виглядати "ближчими до народу", каже Ольга Айвазовська
Політики не хочуть показувати справжні суми витрат у своїх фондах, щоб виглядати “ближчими до народу”, каже Ольга Айвазовська

Більшість кандидатів ще не подали документи до Центрвиборчкому. Але активно рекламуються на бордах. Чи є це порушенням?

– До 31 грудня борди, ролики на телебаченні та радіо, за законом, були політичною рекламою. Після 31 грудня, коли кандидати почали реєструватися, будь-яка їхня зовнішня реклама чи поява у ЗМІ є агітацією. Якщо ці матеріали не оплатили з виборчого фонду, то це порушення. Але до реєстрації, навіть під час офіційної кампанії, кандидат не є кандидатом, суб’єктом виборчого процесу. На нього законодавство про вибори не поширюється.

Останнього тижня ми почали фіксувати факти незаконної агітації та фінансування виборів. Викликали на місцях патрульну поліцію.

Чи доводилося знімати білборди?

– У Дніпрі був випадок. Ми викликали поліцію. Поки її чекали, з’явилися люди, які зняли зовнішню рекламу (Сергія Капліна. – Gazeta.ua). Там були всі ознаки порушення.

Агітація – це не тільки коли написано: “Голосуй за кандидата”. Достатньо імені. Як борди із Андрієм Садовим, на яких немає вихідних даних, хто замовник. За це може бути адміністративна відповідальність. Якщо подібне повториться, ЦВК може винести попередження. Але воно не є підставою для зняття з реєстрації. Раніше для цього було достатньо 2 попереджень комісії.

Виглядає так, ніби зі старту починається нечесна гра.

– На жаль, поваги до закону на виборах небагато. Це наслідок безкарності за порушення на попередніх виборах. Частина кандидатів не хочуть показувати справжні суми витрат у своїх фондах, щоб виглядати “ближчими до народу”.

“Поваги до закону небагато. Це наслідок безкарності за порушення на попередніх виборах”

Ви з 2009-го очолюєте “Опору”. Які вибори були найбрудніші?

– Це завжди завжди були місцеві та парламентські в одномандатних округах.

2012-го на парламентських ми мали 5 проблемних округів в Обухові, Первомайську, Черкасах, Каневі та Києві. Там проводились повторні вибори. У Черкасах Поплавський (народний депутат з групи “Воля народу”, колишній ректор Київського національного університету культури і мистецтв. – Gazeta.ua) активно “засівав” округ. Застосовував адмінресурс – залучав студентів університету. Така собі піраміда. Виборцям пропонували гроші. І це спрацювало.

В яких кампаніях підкупи були наймасштабнішими?

– На згаданих округах. А також 2015-гона довиборах у Верховну Раду на окрузі в Чернігові (тоді представник “Блоку Петра Порошенка” Сергій Березенко переміг “укропівця” Геннадія Корбана. – Gazeta.ua). Також на проміжних виборах 2016-го. Тоді кошти бізнесу, олігархів, місцевих груп впливу масово вливали в округи, працював підкуп.

Чим відрізняється президентська гонка від парламентської у використанні маніпулятивних технологій?

– Президентські вибори не менш брудні, ніж парламентські, просто гравців менше. Конфліктів, ресурсів, впливів на парламентських значно більше. Але суспільна увага до них розсіяна.

Не чути про тих, кого за підкуп карали. Такі випадки були?

Ольга Айвазовська: “Найбільш топові кандидати відтягуватимуть подачу документів до останнього”

– Після місцевих виборів 2015-го було винесено 81 вирок, із яких один – виправдувальний. У 39 випадках накладали штрафи до 8,5 тисяч гривень. Решта – обмеження волі або ув’язнення. Більшість вироків були із випробувальним терміном. Наприклад, людину засудили до 5 років. Але суд виявив, що це годувальник багатодітної родини чи з інвалідністю, чи хтось підписався, мовляв, порядний сім’янин, але пішов на злочин.

Торік у листопаді до 5,5 років тюрми засудили жінку. На виборах до громаду Одеської області давала 600 гривень в інтересах кандидата. Присудили реальне ув’язнення без відтермінування.

Тобто вироки є. Єдине, що їх мало. Але якщо порівнювати з періодом до 2015-го, то це величезний прогрес.

Технології підкупу змінюються. Це ми бачимо за виборами у громади. За голос там іноді дають до 1,5 тис. грн. Гречка перестала бути виборчою валютою?

– Гречка досі актуальна. Просто гроші більш результативні. На виборах до сільської, селищної ради на окрузі може бути 20 виборців. А ще не всі прийдуть голосувати. Або у межах громади – декілька тисяч осіб. Дешевше заплатити людям 500, 700, 1000 гривень і отримати 100-відсотковий результат, ніж проводити повноцінну кампанію.

“Людині дають половину суми до дня голосування, а половину після того”

Підкуп – це не тільки видача грошей, але і контроль за волевиявленням. Часто людина потрапляє до сітки, піраміди підкупу. Той, кого залучають у систему, має привести ще 5 друзів, за яких можуть дати ще пару сотень гривень. Ці 5 приведуть ще 5 знайомих або родичів, колег. Виходить замкнуте коло людей. Тому інформація назовні не вийде. Коли у день голосування ці п’ятірки приходять на дільницю, там присутні групи контролю. У виборчій комісії є представник штабу, який організовує підкуп. “Наглядач” має знаки на собі – хусточки якогось кольору чи одяг. Якщо малий населений пункт, то купленим говорять, хто слідкуватиме. А біля урни стоятиме спостерігач від кандидата або фейкової громадської організації. Перед яким треба вкинути бюлетень так, щоб твоє волевиявлення можна було побачити. Цей “спостерігач” матиме на руках розкреслений листок у вигляді шахівниці, де розписані номера квартир, будинків і скільки громадян із цієї квартири мають прийти і віддати свій голос за кандидата, партію. Людині дають половину суми до дня голосування, а половину після того, як вона прийде на дільницю та покаже бюлетень.

Є інші технології. Коли у бюлетені ставлять нетипові позначки. Наприклад, сердечко. Або використовують ручки з пастою іншого кольору. Виборці зазвичай користуються ручками з синіми або чорними пастами, вони є у кабінках для голосування. Мало хто використовує зелену або рожеву. Під час підрахунку ті члени комісії, які в системі, порахують, скільки заповнено бюлетенів такими кольорами. Виплатять людям гроші тільки тоді, коли кількість проданих голосів відповідатиме числу бюлетенів.

Також бюлетені фотографують.

Кого найбільше купують?

– Найбільше у систему підкупу і фальсифікацій втягнуті безробітні.

Удвічі менше – пенсіонери. Коли кажуть, що лише бабусі продають свій голос, то це неправда.
Серед порушників є вчителі. Вони переважно є членами комісій – фальсифікують документацію або видають бюлетені за громадян, які перебувають за кордоном. Особливо у малих населених пунктах, де мають інформацію, хто виїхав на сезонні, постійні роботи. За таке можуть дати до 5 років тюрми. Ловили вже у Волинській, Одеській областях.

“Найбільше у систему втягнуті безробітні”

Ті виконавці, кого затримують, називають замовників?

– Проблема у тому, що люди свідчать проти себе, але не інших. До організаторів не доходять руки, ловлять найнижчу ланку. Щоб розкрутити сітку, треба ввести в неї правоохоронця, зібрати доказову базу. Так вийти на організаторів найвищого рівня і тих, в інтересах кого діє система. Для цього у категорії злочинів про підкуп треба підвищити відповідальність до 6 років. Тоді злочин буде кваліфікуватися тяжким і особливо тяжким. А правоохоронці матимуть можливість проводити негласні слідчі дії, збирати доказову базу і виходити на організаторів.

У Верховній Раді лежить проект 8270 змін до Кримінального і Кодексу про адміністративні правопорушення. Його у квіті подав уряд. Певно, у парламенті незацікавлені боротися з порушеннями на виборах.

У парламенті не квапляться з посиленням відповідальності за порушення на виборах,
каже Ольга Айвазовська

Чого чекати на президентських виборах?

– Найбільш топові кандидати відтягуватимуть подачу документів до останнього. Зараз бачимо незаконну агітацію, фінансування не з виборчих фондів. Проводяться фейкові квартирні соцопитування. Поміж іншого запитують, чи підтримують люди якогось конкретного кандидата? Тоді або агітують напряму, або передають інформацію до штабу – імена, вік, адреси. Персональні дані громадян передавати стороннім особам заборонено. Знаходять виборців, яким можна занести продукти, або тих, хто розчарувався у владі, але готовий голосувати за гроші. Можуть запропонувати стати частиною агітаційної мережі та привести 5 друзів. За це дадуть по тисячі гривень і цій людині, і тим, кого вона приведе до штабу.

Скільки коштуватиме голос?

– На виборах до ОТГ платили по 1000-1500 гривень. На президентських готові давати 500-600.

Що можуть пропонувати в обмін на голос?

– Крім грошей, роздають подарунки, алкоголь, малозабезпеченим – пакунки з їжею. Підкупом є матеріальне благо від 3% мінімальної зарплати (125 грн. – Gazeta.ua). Кандидати вважають, якщо щоденно дарувати на 2% (83 грн. – Gazeta.ua) від “мінімалки”, то це не буде підкупом. А на окрузі малозабезпечених сімей під впливом такого політика може бути до 10 тисяч.

Продукти часто роздають благодійні організації. Агітаційні матеріали у подарунках слідчі до уваги не беруть.

“За голос готові платити 500-600 гривень”

Як використовують адмінресурс? Із децентралізацією тепер це простіше?

– 2014-го можна було зібрати вчителів у залі та наказати голосувати за кандидата, інакше всіх звільнять. Зараз таке може бути тільки на комерційних підприємствах. Робітникам говорять, якщо не підтримаєте народного депутата, то завод закриють. Люди усвідомлюють, що є олігархи зі своїми інтересами, і справді можуть бути наслідки. Доводиться голосувати.

Зловживають бюджетними коштами. З 2016-го витратили 13 млрд грн у вигляді субвенцій (грошова допомога місцевим бюджетам із державного. – Gazeta.ua) на соціально-економічний розвиток територій. Третина з цих грошей – дрібні проекти. На 81% таких заходів приходять народні депутати з округу або їхні помічники. Нібито це гроші самого нардепа і за його ресурси дарують техніку навчальним закладам, спонсорують потреби громадян. Це піар-заходи за кошти державного бюджету.

Які технології будуть застосовувати на президентських виборах?

– Буде підкуп виборців і адмінресурс.

У день виборів багато зловживань із папірцями і бюлетенями на дільницях очікувати не варто. Інакше все опиниться в мережі. Однак можуть використати тих людей, які проживають за кордоном. За таких громадян отримають бюлетень інші.

Якщо ввести голосування онлайн для виборців за кордоном?

– Голосувати онлайн теж ризиковано. Країни, які переходили на цифрові системи, починають від цього відмовлятись. Кібербезпека так само не може захистити вибори. Через кібератаки і віруси можна вплинути більше, ніж через папір.

Понад 30 осіб оголосили про участь у президентських виборах. Експерти прогнозують рекордну кількість кандидатів. Частина з них – технічні. Що це означає простою мовою?

– Деякі йдуть для нарощування пізнаваності та піару до парламентської гонки. На перемогу вони не сподіваються. Є кандидати-спойлери, які діють в інтересах третіх осіб. “Відкушуватимуть” відсотки у справжніх кандидатів. Небезпека у тому, що кожні піввідсотка вплинуть на вихід до другого туру.

Є ті, хто розповсюджуватиме компромат на кандидатів, при цьому працюватимуть на їхніх конкурентів. Інші реєструється, щоб мати місце у виборчих комісіях. Кожен кандидат має право на представництво там. Буде 50 кандидатів і може бути 50 членів ДВК. Якщо половина з них не вийде на роботу, то її можна зірвати або значно ускладнити. Такі люди зможуть вчиняти незаконні дії на дільниці, а в кого більшість – у того і вплив.

“Голосування” за померлих у списках досі актуальне?

– Такі голосування можуть мати місце, але вони не будуть чисельними. Державний реєстр громадян оновлюються кожного місяця, незалежно від виборів.

Є ризик втручання у вибори з боку Росії. До чого може вдатися Кремль?

– З тіньовими ресурсами Москви в Україні не ведеться належної боротьби. Коли зламали електронну скриньку радника Путіна Владислава Суркова, там була інформація про фінансування Росією партій на місцевих виборах в Україні 2015-го. Правоохоронці на це жодним чином не відреагували. Про резонансні розслідування ми не чули, хоча у тій переписці навіть назвали регіони.

Не можна виключати вплив російських грошей на президентських і парламентських виборах.

Є також загроза кібератак. Перед останнім днем голосування можуть вкрасти дані, які важливі для виборчого процесу. І для їхнього відновлення знадобиться деякий час. Як 2014-го. Тоді замовників і виконавців не знайшли.

Реклама без звіту: активіст руху «Чесно» – про вигоду в затягуванні з реєстрацією основних кандидатів

Відтягування кандидатами у президенти реєстрації – це можливість ще один місяць безконтрольно використовувати кошти на рекламу, і їм не потрібно буде про це звітувати.

Про це в ефірі програми «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK заявив координатор громадського руху «Чесно» Микола Виговський.

Пан Виговський сказав, що є дуже цікаве пояснення, чому так багато тих, хто справді буде брати участь у президентських виборах, досі не зареєструвалися як кандидати.

«Всі бачать, що не так давно почалась виборча кампанія, а білборди на вулицях висять вже досить давно. Щодо них, на жаль, немає регулювання. В Україні немає унормованого законодавством здійснення агітації в позавиборчий час і відповідно нема потреби звітувати за білборди. По суті, відтягування кандидатами реєстрації – це можливість ще один місяць безконтрольно використовувати кошти на рекламні кампанії, безконтрольно вивішувати білборди, і їм не потрібно буде про це звітувати», – зазначив Виговський.

Читайте також: Вакарчук назвав ім’я нового президента України, – Bloomberg

Зокрема, за його словами, відтягування кандидатами реєстрації – це можливість ще один місяць безконтрольно використовувати кошти на рекламні кампанії і вивішувати зовнішню рекламу. Координатор громадського руху “Чесно” прогнозує, що в перших числах лютого буде цілий шквал подач реєстрацій тих кандидатів, які не хочуть звітувати за витрачені кошти.

«Хто б це не був, це людини, які хочуть приховати рекламні звіти за січень», – пояснив гість програми.

Нагадаємо, Президент України Петро Порошенко заявив, що він переконаний, що РФ робитиме спроби втручання у вибори, які проходитимуть в Україні 2019-го року.

Читайте також: Один з кандидатів у президенти має кінобізнес в Росії

ZIK
17.01.2018

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 17 =

Копіювати заборонено!